1. Виробництво багатства
Я впевнений, що кожен із вас захотів би вийти за межі поверхового соціального аналітика, який дивиться лише на наслідки й не береться за глибинні причини. Справжнє співчуття — це більше, ніж кинути монету жебракові; воно усвідомлює, що споруда, яка породжує жебраків, потребує перебудови.
— Мартін Лютер Кінг-молодший (1929–1968)
Покійний видавець Альфред А. Кнопф якось дотепно зауважив: «Економіст — це людина, яка викладає очевидне в незрозумілих термінах». Але предмет економіки не має бути незрозумілим; оскільки всі економічні принципи ґрунтуються на людській поведінці, для їх розуміння вам справді потрібен лише здоровий глузд. Власне, якщо ми коли-небудь хочемо створити світ, де всі ми могли б насолоджуватися матеріально повноцінним і гідним життям, водночас живучи в гармонії з природою, то життєво важливо, щоб ми правильно розуміли економіку, адже наука економіки лежить в основі вивчення суспільного добробуту.
Почнімо з первинного огляду економіки, який спочатку може здатися абстрактним, але має доречні й практичні застосування в наступних розділах. Якщо якесь поняття спершу буде вам незрозумілим, воно стане яснішим при подальшому читанні, оскільки впродовж цієї книги ми розглядатимемо нашу центральну тезу під різними кутами. Наш головний інтерес тут — основи; якщо вас цікавлять деякі більш технічні аспекти, ви також можете звернутися до приміток і додатка.
У цій книзі ми визначатимемо економічне багатство як усі товари та послуги, які можна сприйняти нашими органами чуття, які виробляються людськими зусиллями або з використанням механізмів, які безпосередньо задовольняють людські бажання і які мають мінову вартість. Це конкретне визначення є важливим, оскільки звичайне розуміння багатства недостатньо точне для наших цілей. Один ключовий приклад: за нашим визначенням, гроші не є економічним багатством, оскільки вони не можуть задовольнити людське бажання безпосередньо, а лише опосередковано, коли ми обмінюємо їх на щось інше (людина, що опинилася на безлюдному острові, швидко усвідомлює, що самі по собі гроші не є справжнім багатством). Дари природи, як-от свіже повітря, вода й земля, також не є економічним багатством, бо жодна людина їх не створила. За нашим визначенням, створені людиною товари та послуги є економічним багатством, оскільки товари й послуги можуть додавати цінності нашому життю. Тож, коли ми говоримо про те, як створюється багатство, важливо пам’ятати про наше конкретне визначення економічного багатства; щоразу, коли я вживаю термін багатство, я маю на увазі економічне багатство у визначеному тут сенсі.1
На найбільш фундаментальному рівні багатство створюється з природи, людської праці та інструментів. Так звані класичні економісти вісімнадцятого й дев’ятнадцятого століть називали ці три елементи трьома факторами виробництва: земля, праця і капітал. Термін земля означає всі дари природи; термін праця — людські зусилля; а термін капітал — капітальні блага, як-от інструменти та механізми.
За цим визначенням, земля означає не просто ділянки землі, а будь-що, безкоштовно надане природою, включно з повітрям, корисними копалинами, деревами й водою, і навіть електромагнітним спектром.2
Термін праця доволі простий і означає всі людські зусилля, як розумові, так і фізичні, спрямовані на виробництво багатства.
Термін капітал означає все раніше створене багатство, яке спрямовується на створення нового багатства. Слово капітал тут не означає гроші, а радше стосується капітальних благ: створених людиною об’єктів, як-от машини чи будівлі, що допомагають у виробництві нового багатства. З плином часу ми загалом виробляємо більше багатства, ніж споживаємо чи знищуємо, і тому в наших суспільствах є надлишок капітальних благ; куди не глянь, ми бачимо заводи, офісні будівлі, комп’ютери, вантажівки й залізниці, які стоять напоготові, щоб допомогти людству у виробництві нового багатства.
Загалом, є лише два способи, якими люди можуть отримувати дохід: вони можуть отримувати дохід, роблячи внесок у суспільство, або можуть видобувати дохід із суспільства.3 Люди можуть робити внесок у суспільство, надаючи цінні товари та послуги: коли люди додають цінності процесу виробництва багатства своєю працею, цю додану цінність можна класифікувати як заробітну плату (наприклад, коли механік купує автомобіль, ремонтує його, а потім продає дорожче, ця різниця в ціні стає її заробітною платою); а коли капітальні блага додають цінності процесу виробництва багатства, ця додана цінність є тим, що економісти називають капітальним доходом (наприклад, цінність, додана використанням механіком електроінструментів, що економлять час, є доходом від капіталу механіка — її електроінструментів).4
Єдиний інший спосіб, яким люди можуть отримувати дохід, — це отримання того, що економісти називають економічною рентою. Вони роблять це не додаючи багатства суспільству, а видобуваючи дохід із суспільства без надання багатства відповідної цінності. Наприклад, коли люди заробляють гроші на продажу землі, вони видобувають економічну ренту із суспільства, оскільки не зробили жодного внеску створеного людиною багатства в суспільство.5
Проблема з видобуванням ренти полягає в тому, що чим більше ренти люди видобувають із суспільства, тим менше ресурсів залишається, щоб платити людям за їхні товари та послуги. Оскільки багато людей постійно видобувають економічну ренту із суспільства, тим людям, які додають цінності суспільству, — найманим працівникам, власникам малого бізнесу, незалежним підрядникам тощо, — залишається набагато менша частка економічного пирога, з якої вони можуть отримувати дохід.
Ми повертатимемося до цих понять по-різному впродовж наступних розділів. Важливо пам’ятати, що виробництво багатства використовує дари природи, людську працю та інструменти, і що ми можемо або отримувати платню за надання товарів і послуг, які додають цінності суспільству, або просто видобувати гроші, не створюючи жодної відповідної цінності для суспільства. Тепер, коли ми розглянули й прояснили ці економічні принципи, ми готові дослідити, як земля набуває своєї цінності.