Епілог: Особиста нотатка

Ми не успадковуємо Землю від наших предків, ми позичаємо її в наших дітей.

— Прислів’я американських індіанців

«Нові першопрохідці», © Mark Henson

Разом ми дослідили таємницю того, як економічні цикли розширюються та стискаються, як ми пожираємо природу, і як цілі суспільства підносяться й занепадають. Це, як і всі добрі таємниці, давня істина; вона стояла на порозі багатьох революцій, і її схвалювали великі мислителі впродовж усієї історії. Хоча сьогодні вона здається майже забутою, її сила незмінна: правда залишається правдою, навіть коли її заперечують, ігнорують чи зневажають.

Я багато років шукав приховані причини наших економічних та екологічних проблем, а потім провів ще кілька років, досліджуючи та пишучи цю книгу. Вона містить мудрість, яку я вважаю критично важливою для виживання людства, а також основоположною для наших надій і мрій про те, щоб залишити кращий світ для наших дітей та дітей наших дітей.

У дитинстві мене непокоїли певні питання: чому більшість людей мають так мало, тоді як дехто має так багато? І чому ті, хто має більше, не діляться вільно з тими, хто потребує? Ці питання так чи інакше переймали мене протягом усього мого юного життя, і саме тому однією з моїх дитячих мрій було стати тим, хто ділитиметься своїм майном із тими, хто його потребує. Однак, ставши дорослим, я зрозумів, що моя юнацька мрія не могла ані сама собою полегшити бідність, ані наповнити той біль розділеності, який я відчував усередині. Тож натомість я прагнув здійснити глибшу мету своєї дитячої мрії, одночасно розвиваючи власну усвідомленість і шукаючи починань, які могли б якось допомогти створити прекрасніший світ.⁸⁶

Закінчивши коледж, я вирішив стати підприємцем, щоб побачити, як суспільство можна поліпшити через соціальне підприємництво. У процесі я почав уважно стежити за економічною динамікою, яка впливала на результати моїх починань. Наприклад, я колись співкерував оздоровчим та громадським центром, тож розташування було вирішальним для нашого успіху; орендодавець, однак, забирав значну частину наших щомісячних заробітків лише тому, що володів монополією на наше конкретне місце, попри той факт, що ми вже сплачували податки на доходи, заробітну плату та продажі. Ми були готові платити за переваги доброго розташування — просто не двічі. А оскільки переїзд в інше місце привів би до втрати локаційної переваги, я на власному досвіді переконався, наскільки наша система дозволяє декому видобувати незароблені доходи з внеску інших людей у суспільство.

З роками мені спало на думку, що сама економічна структура впливає на людей набагато потужніше, ніж будь-яке окреме підприємницьке починання. Я почав замислюватися, чи може стан економіки відповідати за долі цілих народів. Це було глибоке усвідомлення: якби основоположну структуру нашої економіки змінили так, щоб вона краще задовольняла суспільні потреби, можливо, настав би час, коли потреба в соціальному підприємництві чи некомерційній роботі була б незначною. Сама економіка могла б стати одним великим підприємством на благо суспільства.

Моїм наступним викликом було з’ясувати, що саме в нашій економіці потребує змін, чому і як. Я вирішив не вивчати формально мейнстримну економіку, оскільки інтуїтивно відчув, що її прихильники або ще не виробили всеосяжного й перевіреного часом розв’язання проблеми бідності та майнової нерівності, або не мали мужності публічно обстоювати позицію, яка могла б бути політично суперечливою. Я взявся самостійно з’ясувати, що насправді потрібно зробити, щоб ліквідувати бідність і створити заможніший світ для кожного.

І так розпочався період у кілька років, протягом якого я досліджував різні аспекти економіки. Але мій пошук не давав остаточної відповіді, доки я не натрапив на Закон ренти. Я одразу зрозумів суть цього принципу й усвідомив, що приватизація вартості землі в основних рисах описує те, як окремі люди й установи отримують прибуток із землі за рахунок інших людей. Щоб дізнатися більше про цей економічний принцип, мені довелося складати свою освіту докупи з різноманітних джерел; я не міг знайти жодного підручника, який пояснював би всю тему всеосяжно й просто, так, щоб я міг зрозуміти. І так, з часом, я усвідомив, що завдання пояснити цю тему так, щоб хтось на кшталт мене міг її зрозуміти, ляже на мене.

Я написав Землю як із наміром зрозуміти, так і з наміром запропонувати світові економічне розв’язання, яке могло б полегшити багато його недуг. Однак що довше я вивчав цю тему, то глибше відчував поширеність нашого колективного невігластва. На людському рівні я залишаюся частиною колективної історії, яка, здається, схильна увічнювати ілюзію розділеності й роз’єднаності; моє серце й далі глибоко зворушується, коли я бачу безпросвітні страждання бездомних чи спостерігаю фінансову боротьбу в повсякденному житті. Видавалося доречним відповісти співчуттям на страждання, яких ми завдаємо одне одному, і зробити свою маленьку частку, щоб допомогти нам уявити та створити нові соціальні й економічні системи. Відтак я взявся за розробку концепції Унітизму — сталої альтернативи нашій нинішній формі капіталізму. Я запрошую зацікавлених сторін долучитися до мене в цих зусиллях, відвідавши вебсайт Унітизму за адресою unitism.com.

Можливо, ця книга відкриє вас для нових ідей про те, як мислити й діяти, щоб привести до нового людства, де всі процвітатимуть. Це мій дарунок світові. Якщо ви цінуєте цю працю, будь ласка, поміркуйте про те, щоб поділитися своєю вдячністю за неї з іншими у спосіб, який є значущим для вас.

Моя мета написання цієї книги тепер здійснилася, і матеріал знайшов свій шлях до ваших рук: беріть його звідси й несіть далі. Бажаю вам добра, мій дорогий супутнику на прекрасній планеті Земля.